Позов банку до суду – не вирок гаманцю!

Справа № 638/6638/20

Провадження по справі № 2/635/735/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2021 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Даниленко Т.П.

за участі секретаря судового засідання Сазонова К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

У С Т А Н О В И В :

1.Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ «КБ «ПриватБанк») звернулось до Харківського районного суду Харківської області із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ), в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 04.05.2011 у сумі 11812,88грн. та судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 04.05.2011.

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями.

29.03.2015 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до Харківського районного суду Харківської області з позовною заявою про стягнення заборгованості з Відповідача.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 08.06.2015 стягнуто заборгованість в розмірі 34170,41 грн. нараховану станом на 28.02.2015.

Таким чином, винесення рішення Харківського районного суду Харківської області від 08.06.2015 не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання.

Прострочена сума заборгованість становить 12690,97 грн.

Оскільки,з Відповідачастягнено заборгованістьза кредитнимдоговором заперіод здати укладаннякредитного договорудо датипоточної заборгованості,яка булавказана врішенні Харківськогорайонного судуХарківської областівід 08.06.2015,тобто заперіод з04.05.2011по 28.02.2015,то заперіод післяподання позовноїзаяви від29.03.2015,з 30.03.2015по 30.06.2020Відповідач маєзаборгованість урозмірі -11812,88грн.,яка складаєтьсяз наступного:9811,70грн.-індекс інфляціїза простроченнявиконання зобов`язання; – 2001,18 грн. – 3 % річних від простроченої суми.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

2. Позиції учасників справи

Ухвалою судді від 03.11.2020 у справі відкрито провадження і справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

23.11.2020 відповідач надав до суду відзив у якій просив застосувати строк позовної давності, відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов не визнав, підтримав заяву про застосування строку позовної давності.

3. Встановлені в судовому засіданні обставини справи

Матеріалами справивстановлено,що згіднорозрахунку заборгованостіза договором№б/нвід 04.05.2011,укладеного міжПриватБанком та ОСОБА_1 ,з Відповідачабуло стягненозаборгованість закредитним договоромза періодз датиукладання кредитногодоговору додати поточноїзаборгованості,яка вказанав рішенніХарківського районногосуду Харківськоїобласті від08.06.2015,тобто заперіод з04.05.2011по 28.02.2015,то заперіод післяподання позовноїзаяви від29.03.2015,з 30.03.2015по 30.06.2020Відповідач маєзаборгованість урозмірі -11812,88грн.,яка складаєтьсяз наступного:9811,70грн.-індекс інфляціїза простроченнявиконання зобов`язання; – 2001,18 грн. – 3 % річних від простроченої суми.

Судом встановлено, що відповідно до Розрахунку банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», відповідачем 05.05.2011 після цього відповідачем ніяких операцій здійснено не було, таким чином, позивач знав про порушення свого права вже з наступного дня 06.05.2011, так як згідно вищевказаного Розрахунку, оплата після вказаної дати не поступала.

Отже, саме з 06.05.2011 розпочав свій перебіг строк позовної давності щодо вимог позивача, який закінчився 06.05.2014.

Крім того, строк дій картки закінчився 04/15.

Доказів того, що позивачем здійснювалось волевиявлення на продовження дії та перевипуск картки, позивачем не надано.

Крім того, розмір процентів за користування кредитом після закінчення строку дії картки не встановлений.

Згідност.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно дост.258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Тобто якщо позивач вважав, що його права порушені та починати рахувати строк позовної давності з 06.05.2011, то строк позовної давності сплинув 06.05.2014.

Однак, позивач звернувся до суду 05 травня 2021 р., тобто з пропуском строку позовної давності.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила відповідно до ч.1ст.261 ЦК України.

Отже, позовна давність є строком для пред`явлення позову як безпосередньо особою право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи – носія порушеного права (інтересу).

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Між тим, для визначення початку перебігу виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права) так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори. При цьому, правило ч.1ст.261 ЦК Українимістить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення строку, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Відповідно дост.267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зроблено до винесення ним рішення.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові (ч.4ст.267 ЦК України).

4. Релевантні джерела права й акти їх застосування

Статтею 525 ЦК Українипередбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно дост.526 ЦК України«Зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства».

Відповідно дост.527 ЦК України: «Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання зобов`язання».

Згідност.530 ЦК України: «Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)».

Відповідно дост.625 ЦК України: «Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання».

Відповідно до ч.1ст.1049 ЦК України: «Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором».

Згідност.1054 ЦК України: «За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

Відповідно достатті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина другастатті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третястатті 549 ЦК України).

5. Мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення

Судом встановлено, що 04.05.2011 з метою отримання банківських послуг відповідач підписав заяву б/н послуг в ПриватБанку. Таким чином між сторонами був укладений кредитний договір.

Позивачем надано докази (не спростовані відповідачем), які підтверджують, що він свої зобов`язання за вказаним договором виконав, а відповідач зобов`язання – порушив.

6. Висновки суду за результатами розгляду справи

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначитиу судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

З дотриманням передбаченого законодавством порядку дослідження доказів, ухвалення судових рішень, судом було повно та всебічно з`ясовано всі обставини справи, на підставі яких, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовити.

Суд критично оцінює заперечення АТ КБ «Приват банк» про те, що згідно вимогст. 625 ЦК Українипозивач має сплатити 3% річних та індексу інфляції простроченої суми боргу, оскільки вимога щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції АТ КБ «Приват банк» не ставилась.

Питання щодо розподілу судових витрат між сторонам суд вирішує згідност. 141 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.12,13,80,81,89,141,191, ч. 2 ст.247,259,261,264,265,267,268,273,274-279 ЦПК України, п. 15.5Перехідних положень ЦПК України, на підставі ст.ст.525,526,527,530,549,625,634,1049,1054 ЦКУкраїни, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», Код ЄДРПОУ: 14360570, місце реєстрації: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 28.07.2021.

Суддя   Т.П.Даниленко

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

28 грудня 2021 року

м. Харків

справа № 635/6638/20

провадження № 22-ц/818/5588/21

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів колегії – Маміної О.В., Тичкової О.Ю.

учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи в місті Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Харківського районного суду Харківської області від 22 липня 2021 року, постановлене у складі судді Даниленко Т.П.,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вищевказаним позовом.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилалось на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 04.05.2011 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями. 29.03.2015 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Харківського районного суду Харківської області з позовною заявою про стягнення заборгованості з Відповідача. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 08.06.2015 року стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 34 170,41 грн. нараховану станом на 28.02.2015 року.

Постановлене рішення Харківським районним судом Харківської області від 08.06.2015 року не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання. Прострочена сумазаборгованості становить12690,97грн.Оскільки,з відповідачастягнено заборгованістьза кредитнимдоговором заперіод здати укладаннякредитного договорудо датипоточної заборгованості,яка булавказана врішенні Харківськогорайонного судуХарківської областівід 08.06.2015року,тобто заперіод з04.05.2011року по28.02.2015року,то заперіод післяподання позовноїзаяви від29.03.2015року,з 30.03.2015року по30.06.2020року відповідачмає заборгованістьу розмірі 11812,88грн.,яка складаєтьсяз наступного:9811,70грн.-індексінфляції запрострочення виконаннязобов`язання; 2 001,18 грн. – 3 % річних від простроченої суми. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «ПриватБанк».

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 22 липня 2021 року у задоволенні позову Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовлено.

В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що Банком вимоги щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції згідно положення ст. 625 ЦК України не заявлялись. Також судом, за заявою відповідача, неправомірно застосовані строки позовної давності до позовних вимог про стягнення 3% річних та індексу інфляції згідно положення ст. 625 ЦК України. Зазначає, що рішення Харківського районного суду Харківської області від 08.06.2015 року набрало законної сили. Оскільки, відповідачем судове рішення на час звернення до суду з позовом не виконано, то позивач правомірно заявив до стягнення суми, передбачені ст. 625 цього Кодексу, за весь час прострочення.

ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що оскільки заяву про стягнення річних та інфляційних втрат позивачем подано 13.10.2021 року, а період такого стягнення позивачем визначено з 2015 по 2020 роки, то позивачем не вірно нараховано період такого стягнення, що є підставою для відмови в задоволенні скарги. Зазначає, що заборгованість у повному обсязі за тим самим кредитним договором вже стягнута, а тому повторне стягнення кредиту, всупереч положенням ст. 61 Конституції України, призведе до подвійного стягнення заборгованості за одне й те саме зобов`язання, а тому дані позовні вимоги є необґрунтованими. Також, підтримує свої вимоги які були зазначені у відзиві на позовну заяву щодо застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга представника АТКБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12 ЦПК).

Статтею 13ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства – суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. ст. 12, 80ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.05.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», ( в подальшому назву змінено на « АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н з метою отримання банківських послуг. При підписанні анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 08.06.2015 року стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 34 170,41 грн. нараховану станом на 28.02.2015 року.

27.07.2016 року на виконання рішення суду Харківський районним ВДВС ГТУЮ у Харківській області відкрито виконавче провадження № АСВП: 51774758.

За час виконання рішення суду відповідачем частково погашено суму заборгованості, в розмірі 6000 грн.

23.04.2019 року виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ “Про виконавче провадження”.

Рішення суду не виконано, борг відповідачем в повному обсязі Банку не повернуто.

Прострочена сума заборгованість за тілом кредиту на час звернення до суду із зазначеним позовом становить 12 690,97 грн.

Відповідно до наданого Банком розрахунку вбачається, що з 30.03.2015 року по 30.06.2020 року Відповідач має заборгованість у розмірі – 11812,88 грн., яка складається з наступного: 9 811,70 грн.-індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; 2001,18 грн. – 3 % річних від простроченої суми за період з 30.03.2015 року по 30.06.2020 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що трирічний строк необхідно відраховувати з дати звернення з позовом до суду. Також суд зазначив, що критично оцінює заперечення АТ КБ «Приват банк» про те, що згідно вимог ст. 625 ЦК України позивач має сплатити 3% річних та індексу інфляції простроченої суми боргу, оскільки вимога щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції АТ КБ «Приват банк» не ставилась.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи відповідає не в повній мірі.

Відповідно достатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому зазакономнадані відповідні пільги.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першоюстатті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом частини другоїстатті 625ЦК Українинарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, устатті 625ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановивши, що Банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків нарахованих заст.625 ЦК України.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 08.06.2015 року стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 34 170,41 грн. нараховану станом на 28.02.2015 року. Судове рішення набрало чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Статтею 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, рішення суду постановлено 08.06.2015 року, борг з відповідача стягнутий за період з 04.05.2011 року по 28.02.2015 року. До суду з позовом Банк звернувся 29.03.2015 року. Таким чином, саме з 30.03.2015 року по 30.06.2020 року Банк мав право на нарахування відсотків на прострочений кредит згідно ст.625ЦК України в розмірі 11812,88 грн., яка складається з наступного: 9811,70 грн.-індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; – 2001,18 грн. – 3 % річних від простроченої суми.

Матеріали справи містять дані про те, що відповідачем ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву заявлялось про застосування строку позовної давності.

Відповідно дост. 256 ЦК України,позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, оскільки інфляційні втрати та 3 % річних за невиконане зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути за період 30.03.2015 року по 30.06.2020 року, судова колегія вважає, що позивач пропустив трирічний строк позовної давності.

Згідно наведеного Банком у письмових поясненнях розрахунку щодо суми стягнення інфляційних втрат та 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України,станом начервень 2020року зурахуванням строкупозовної давностівбачається,що :інфляційне збільшенняза трироки,які передувализверненню досуду вперіод зчервня 2017року почервень 2020року становить:12690,97×1,246643087-12690,97=3130,14грн. ; три відсотки річних за цей же період становить : 12690,97 x 3 % x 1092 : 365 : 100 = 1139,06 грн.

Всього сума інфляційних втрат та 3 % річних згідно ст.625ЦК України складає 3130,14 грн. + 1139,06 грн. =4269,20 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь Банку.

Згідно п.п.1,4 ч. 1 ст.376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладених обставин справи рішення суду підлягає скасуванню із частковим задоволенням позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», а саме : стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суми інфляційних втрат та 3 % річних згідно ст.625ЦК України за період з червня 2017 року по червень 2020 року в розмірі 4269,20 грн.

Частинам 1, 2, 10, 13 ст.141ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, що Банком при поданні позовної заяви сплачено 2 012 грн. судового збору та за подання апеляційної скарги 3 153 грн., усього5 255 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1909,15 грн. (759,66 грн. судовий збір за подання позовної заяви, 1139,48 грн. судовий збір за подання апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст.367,368,374ч. 1 п. 2,376,381,382,383,384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 22 липня 2021 року скасувати.

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму інфляційних втрат та 3 % річних згідно ст.625ЦК України за період з червня 2017 року по червень 2020 року в розмірі 4269,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 1909,15 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3статті 389 Цивільного процесуального кодексу Українибезпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий    Н.П. Пилипчук

Судді    О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова