Аліменти – це обов’язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім’ї іншого.

Аліменти можуть стягуватися на неповнолітнюї дитинину з яким мешкає один з батьків, на повнолітнью дитину, яка продовжує навчання, на утримання дружини під час вагітності, на батька з яким проживає дитина до досягнення нею 3 річного віку, на поточного або колишнього з подружжя, а також батьків і в інших випадках.

Сума аліментів може залежати від різних факторів і в кожному конкретному випадку визначається індивідуально.

Аліменти можуть сплачуватися в добровільному порядку або за рішенням суду.

Батьки щодо дитини мають рівні права і обов’язки.

У певних випадках, мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав. Цей перелік випадків передбачен Сімейним кодексом та є вичерпним. Одним з найбільш частих підстав є ухилення від виконання своїх батьківських обов’язків по відношенню до дитини.

Позбавлення батьківських прав, є однією з непростих процедур, оскільки має ряд нюансів і обов’язково пов’язана зі збором необхідних документів. У таких справах суд захищає насамперед інтереси дитини і в розгляді справи обов’язково бере участь орган опіки та піклування.

В результаті позбавлення батьківських прав батько дитини втрачає особисті немайнові права на дитину, наприклад, право вирішувати питання виховання дитини і навіть спілкуватися з нею, право давати дозвіл на зміну дитиною свого прізвища або імені, право визначати місце проживання дитини і дозволяти або забороняти його виїзд за кордон, а також звільняються від обов’язків щодо її виховання. Крім цього батько також перестає бути законним представником дитини, втрачає права на будь-які пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям з дітьми, не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником, не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника тощо), а так само втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною (наприклад, їх дитина може бути усиновлена без їх згоди, як батьків) втрачає право на спадкування після дитини (крім випадків, коли їх успадкування передбачено заповітом дитини).

Окремо варто звернути увагу, що при позбавленні батьківських прав, особа не звільняється від обов’язку утримувати дитину. Вирішення питання виплати аліментів при позбавленні батьківських прав є обов’язковим.

Під час шлюбу подружжя набувають майно, яке є спільною сумісною власністю. Теж саме може відбуватися і без укладення шлюбу, якщо чоловік і жінка проживають однією сім’єю без укладення шлюбу, при цьому мають певні права і обов’язки як у сім’ї.

Але не кожне таке майно може бути спільною сумісною власністю. Воно також може бути особистою власністю чоловіка або жінки і під час розділу спільно нажитого майна поділятись не може.

Якщо поділити майно в добровільному порядку неможливо, то необхідно звертатись до суду. Практика в таких справ дуже мінлива і непостійна.

Кожен з батьків щодо дитини має рівні права і обов’язки. Це в тому числі і спілкування з дитиною. Труднощі виникають в тому що, якщо батьки не знаходять спільної мови між собою, то той з ким проживає дитина, може почати маніпулювати іншим з батьків, обмежуючи або взагалі не даючи можливість спілкуватися з дитиною.

Коли виникає ця проблема, необхідно звертатися в органи опіки та піклування, але це не завжди допомагає. В такому випадку єдиний вихід – це звернення до суду.

Ця проблема може торкнутися не тільки батьків дитини, але й бабусь і дідусів дитини, які так само мають право спілкуватися зі своїм онуком.

Якщо батьки дитини разом не мешкають, то завжди виникає питання – де і з ким буде мешкати дитина.

Місце мешкання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а з десяти до чотирнадцяти років – за спільною згодою батьків та самої дитини.

В цьому питанні батькам не завжди просто знайти спільну мову і в справу може підключатись орган опіки та піклування. Коли і він не може допомогти – необхідно звертатись до суду.

В питаннях визначення місця проживання дитини на першому місці завжди стоять інтереси самої дитини, а тому обов’язково вивчається особистість батьків, їх умови мешкання, вік дитини та ряд інших питань.

Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, коли усиновлювач і дитина є громадянами України, але дитина проживає не на території України.

Після усиновлення дитини, у усиновлювача щодо дитини з’являються права і обов’язки її батька.

При усиновленні дитини існує ряд обмежень і не в кожному випадку особа може бути усиновлювачем. При вирішенні питання про усиновлення, важливу роль відіграє ряд факторів, адже в таких справах інтереси дитини завжди в пріоритеті.

З загальними підставами для виїзду дитини за кордон потрібна згода обох батьків. У разі якщо кордон з дитиною перетинає один з батьків, то необхідно нотаріальне оформленя згоди іншого з батьків.

Так само, є певні винятки, коли згода іншого з батьків не є обов’язковим. Але коли згода іншого з батьків є обов’язковим а він її не дає, для виїзду дитини за кордон необхідно звертатися до суду.

Право одружитись мають особи, які досягли вісімнадцятирічного віку. Це пов’язано з тим, що повнолітня особа отримує повну дієздатність і здатна розуміти значення своїх дій, адже при укладенні шлюбу виникають нові права та обов’язки.

Але крім цього, за заявою особи, яка досягла шістнадцятирічного віку, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.